Штучне запліднення: що це таке, як проходить процедура і її вартість, хто записується батьком дитини, відгуки

Більшість сімейних пар в процесі свого спільного життя рано чи пізно планують завести дітей. У одних це відбувається природно, без лікарського втручання, а в інших, внаслідок проблем з репродуктивною системою одного або обох подружжя, з допомогою медичних технологій. Одним з найефективніших методів вирішення проблеми безпліддя в наш час є штучне запліднення.

Загрузка...

Особливості

Невтішна статистика свідчить про те, що кожна друга сімейна пара в світі більшою чи меншою мірою відчуває проблеми з зачаттям. І всупереч поширеній думці, що жіноче безпліддя зустрічається набагато частіше, лише третя частина подібних випадків виникає в результаті порушень репродуктивної функції у жінок.

В даний час для лікування безпліддя застосовуються три основних технології штучного запліднення:

    • екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ);
    • інтрацитоплазматична ін’єкція сперматозоїдів (ІКСІ);
    • штучна інсемінація.


    ЕКО

    Штучна інсемінація

    Вибір способу штучного запліднення здійснює лікар-репродуктолог в індивідуальному порядку. На даний момент, згідно з численними відгуками, найпопулярнішою технологією є ЕКО.

    При ЕКО зачаття відбувається поза тілом матері, як це має відбуватися при природному заплідненні.

    ЕКО – це досить складна маніпуляція, для ефективного проведення якої необхідно застосування великої кількості гормональних засобів. Завдяки прийому цих препаратів відбувається пригнічення функціональних можливостей яєчників і гіпофіза. Під час гормонотерапії важливо дуже уважно стежити за змінами, що відбуваються в організмі жінки.

    Після отримання всіх даних лабораторних досліджень і остаточного визначення методу терапії жінка поміщається під безперервне спостереження спеціаліста. Динаміка змін в ендокринній системі пацієнтки, що відбуваються внаслідок постійного прийому гормональних препаратів, контролюється з допомогою біохімічних аналізів крові, які необхідно здавати щоденно.

    Слід зауважити, що такий ретельний контроль медиків не у всіх випадках виправданий. Найчастіше весь курс підготовки до процедури ЕКЗ відбувається амбулаторно.

    Далі слідує другий етап проведення ЕКО – це вирощування і подальший паркан жіночого біологічного матеріалу. Як було сказано, на початковому етапі підготовки до процедури відбувається медикаментозне пригнічення природного гормонального фону пацієнтки. Після цього фахівець призначає прийом препаратів, здатних активно стимулювати овуляцію. В результаті цього в яєчниках можуть дозріти близько півсотні фолікулів, в яких знаходяться яйцеклітини. Згодом вони й стануть тим біологічним матеріалом, який буде необхідний для проведення цієї процедури.


    Щодня фахівці реєструють збільшення фолікулів. Для цього жінці проводиться ультразвукове дослідження яєчників. Як тільки настає момент, коли фолікули досягнутий потрібних для проведення ЕКО розмірів, жінці призначається пункція. Безумовно, якщо попередньо місце забору пунктату не знеболити, то подібна маніпуляція може доставити досить неприємні відчуття. Тому в більшості випадків лікарі при взятті пункції застосовують легку форму загальної анестезії. Для цього перед процедурою пацієнтці вводять у вену препарат, і через деякий час вона занурюється в сон.

    Наркоз в середньому діє не більш півгодини, а сама процедура взяття пункції займає 5-10 хвилин.

    Проведення даної маніпуляції вимагає від фахівця високої кваліфікації, так як при необережному введенні голки можна пошкодити (проколоти) яєчники або фаллопієві труби. Вся маніпуляція візуалізується апаратом УЗД або лапароскопією.

    Після того як клітини витягуються, вони поміщаються в середу, найбільш підходящу для подальшої роботи з ними.

    Якщо маніпуляція проходить благополучно, то жінка може в той же день повернутися додому.

    На третьому етапі екстракорпорального запліднення стає необхідним участь батька майбутньої дитини – йому потрібно здати сперму для того, щоб здійснити запліднення жіночої статевої клітини в штучної середовищі. Коли фахівець з проведення ЕКО отримує всі необхідні біологічні матеріали, він приступає безпосередньо до самої процедури запліднення: чоловічі і жіночі статеві клітини поміщаються в спеціальні пробірки, де має відбутися злиття.

    Коли запліднення відбулося і на місці материнської клітини починає активно розвиватися ембріон, то протягом кількох діб він як і раніше повинен знаходитися в штучно створеної для нього середовищі.

    Фінальний етап ЕКО – це перенесення заплідненої клітини безпосередньо в порожнину матки. Ця маніпуляція також відбувається під дією анестезії. За одну процедуру жінці може бути «підсаджено» від одного до чотирьох зародків.

    Іноді використовується поняття «криоперенос». Під цим терміном мається на увазі переміщення запліднених яйцеклітин з порожнини матки у зовнішнє середовище (в спеціальні умови) або перенесення «заморожених» («кріо» – заморозити) ембріонів в порожнину матки.

    Під час ЕКО пацієнтці в середньому вводять 1-4 запліднених яйцеклітин, щоб збільшити шанси на успішне зачаття. Всі вони або кілька з них можуть успішно імплантуватися в слизовий шар матки, але можливо, що всі вони покинуть порожнину матки під час чергової менструації. У такому випадку жінці доведеться повторно проходити процедуру ЕКЗ.

    Але якщо вагітність все-таки настала, і кілька ембріонів, а то і всі чотири, успішно імплантували в ендометрій, то за показаннями фахівця або на прохання пацієнтки кілька з них можна видалити з порожнини матки і помістити в спеціально створені для них штучні умови, в яких вони будуть знаходитися в замороженому за певною методикою стані.


    Процес вилучення ембріонів назад у зовнішнє середовище називається редукцією ембріонів. Це виконується з тією метою, щоб при невдалій спробі ЕКЗ була можливість здійснення імплантації заморожених ембріонів. Завдяки техніці криопереноса, в разі неуспішної пересадки, для жінки не стане необхідністю ще раз проходити стимуляцію репродуктивної системи для настання овуляції – їй не потрібно буде колоти численні ін’єкції і пити таблетки. Також і потенційний батько зможе уникнути повторної здачі зразка сперми.

    Як вже було сказано, відомі випадки, де всі введені в матку ембріони приживалися, в цьому випадку рішення – залишити всіх або витягти «зайвих», належить жінці. Цей нюанс стає основним аргументом противників ЕКО, які вважають даний біоетичний аспект неприйнятним як з точки зору релігії, так і в праві будь-якої людської істоти на життя.

    В замороженому вигляді запліднені яйцеклітини зберігаються в спеціальному кріосховище, де підтримуються оптимальні умови для їх життєздатного стану. Зберігати їх можна таким чином від декількох місяців до декількох років залежно від бажання біологічних батьків. Ця послуга є платною. Вартість залежить від тривалості і умов зберігання ембріонів.

    Після перенесення ембріонів пацієнтці необхідно забезпечити на певний час повний спокій, після чого вона може відправитися додому.


    Лікуючий лікар призначає жінці, якій попередньо була проведена дана процедура, прийом препаратів, що чинять позитивний вплив на стан ендометрію (слизової оболонки матки). Крім того, їй може бути рекомендований прийом седативних препаратів, а також медикаментозних засобів, що знижують скоротливу здатність матки.

    У наступні два тижні жінці вкрай важливо приділяти особливу увагу своєму фізичному та емоційному стану: уникати надмірних навантажень і стресових ситуацій, а також більше гуляти. Ідеально було б у даній ситуації взяти відпустку або піти на лікарняний.


    По закінченню двох-трьох тижнів після імплантації заплідненої яйцеклітини жінці проводиться ультразвукове дослідження, за допомогою якого можна оцінити ефективність проведеної процедури, тобто підтвердити або спростувати факт вагітність, що настала. При успішному результаті ЕКО майбутня мати повинна продовжити приймати призначені їй препарати, якщо ж ні один з «подсаженных» ембріонів не зміг імплантуватися в ендометрій, то ці клітини покинуть порожнину матки з черговими менструальними виділеннями.

    ІКСІ

    Ця технологія являє собою вдосконалений принцип екстракорпорального запліднення.

    При ній виникнення зародка відбувається не довільно в пробірці, а за допомогою інструмента, схожого на довгу порожнисту голку.

    ІКСІ застосовують у разі зниженою або відсутності рухливості сперматозоїдів. Крім цього нюансу, процедура ІКСІ – абсолютне повторення ЕКО.

    Загрузка...

    Внутрішньоматкова інсемінація

    В ході внутрішньоматкової інсемінації насіннєва рідина вводиться безпосередньо в порожнину матки жінки в овуляторний період за допомогою спеціального катетера.

    Даний метод використовують, коли чоловічі статеві клітини з якихось причин не мають можливості досягти порожнини матки (наприклад, при низької рухливості сперматозоїдів або при надмірній в’язкості слизу цервікального каналу).

    Свідчення

    Процедура штучного запліднення може здійснюватися при виникненні проблем з зачаттям як у одного з партнерів, так і у обох. Причин для появи подібних складнощів безліч.

    Отже, марними визнаються ті пари, у яких упродовж року регулярних статевих відносин без застосування будь-якої контрацепції вагітність не настала. Подібне положення речей безсумнівно вимагає звернення до фахівців у сфері репродуктивного здоров’я для подальшого обстеження і лікування. Звичайно, сам факт ненастання вагітності за певний проміжок часу не є абсолютним показанням до проведення ЕКО.

    Що ж стосується найбільш поширених випадків, при яких ЕКО дійсно показана, то до них відноситься:

    • Полікістоз яєчників. Це патологічне зміна структури та функції яєчників, що виникає в результаті порушень в циклі. Поштовхом для розвитку такої хвороби є збій у виробництві естрогенів і формування фолікулів і підвищення концентрації андрогенів – чоловічих статевих гормонів, що веде до появи в структурі яєчників безлічі дрібних кіст і, як наслідок, безпліддя.
    • Непрохідність або відсутність маткових труб.
    • Ендометріоз. Захворювання, при якому клітини ендометрію – слизового шару стінки матки, розростаються за його межами.
    • Патології, що впливають на якість сперми чоловіка.
    • Безпліддя нез’ясованої етіології.


    Не так давно у світовій клінічній практиці було прийнято рішення проводити терапію безпліддя (яка іноді займала багато років) жінкам різними консервативними методиками: медикаментозне лікування гормональними препаратами, фізіотерапія, масаж, санаторно-курортне лікування і т. д.

    Штучне запліднення в подібній ситуації розцінювалося як крайній варіант, тому жінки зверталися за допомогою до фахівців у даній сфері вже будучи досить дорослими паннами (з точки зору дітородної функції). Такий підхід є помилковим, так як в цьому віці ймовірність вдалого результату процедури скорочується в кілька разів.


    У нашій країні достатньо висококваліфікованих фахівців, що займаються проблемами безпліддя, до яких іноді бездітні подружжя записуються на прийом за кілька місяців вперед.

    Плюси і мінуси

    Головне завдання штучного запліднення – це народження здорової дитини, тому якщо ця мета досягнута, то всі мінуси подібної маніпуляції нівелюються. За статистикою, більше третини випадків проведення штучного запліднення закінчуються вагітністю. Однак слід мати на увазі, що це досить складна технологія, яка також може мати наслідки для здоров’я пацієнтки. Про можливі ризики жінка повинна мати як можна більш повне уявлення, щоб свідомо, зваживши всі «за» і «проти», вона змогла прийняти остаточне рішення про доцільність проведення такої маніпуляції.

    У разі успішної підсадки ембріонів існує висока частка ймовірності, що в слизову оболонку матки імплантується відразу кілька ембріонів і буде розвиватися багатоплідна вагітність. Тому (за бажанням жінки) можна редукувати «зайві» ембріони, що, в свою чергу, може стати причиною мимовільного переривання вагітності. Якщо ж залишити все ембріони, то зростає ризик розвитку у них гіпоксії (кисневого голодування) і народження дітей раніше покладеного терміну.

    Що впливає на успішний результат?

    На відсоток ймовірності розвитку вагітності в результаті штучного запліднення впливають наступні фактори:

    • вік потенційних батьків;
    • причина безпліддя бездітної пари;
    • результати проведення пункції яєчників (характеристики яйцеклітин і їх кількість);
    • якість насінної рідини потенційного батька;
    • кількість ембріонів, отриманих в результаті злиття чоловічої і жіночої статевих клітин у лабораторних умовах, які здатні до розвитку;
    • термін безплідності пари;
    • стан слизової оболонки матки в момент підсадки ембріонів (наявність або відсутність рубців, запальних процесів тощо );
    • кількість попередніх спроб проведення процедури ЕКЗ;
    • ступінь кваліфікації лікарів в конкретному лікувальному закладі;
    • правильність проведення підготовчого етапу;
    • наявність спадкових хвороб;
    • спосіб життя потенційних батьків і наявність у них шкідливих звичок;
    • присутність гострих запальних захворювань або не до кінця пролікованих хронічних на момент проведення підсадки ембріонів

    Етичні та правові аспекти

    Крім виключно медичних обмежень до проведення штучного запліднення, існують вимагають дотримання правові норми. Наприклад, перебуваючи в офіційному шлюбі, для проведення ЕКО потрібна згода чоловіка, особливо якщо в якості чоловічого біологічного матеріалу буде використовуватися сперма донора. Це пов’язано з тим, що діти, народжені в законному шлюбі, автоматично набувають в якості батька чоловіка своєї матері. Разом з тим батько повною мірою несе відповідальність за виховання цієї дитини незалежно від істинного споріднення.

    Тому якщо чоловік в силу етичних, релігійних чи якихось інших міркувань протестує проти проведення штучного запліднення, то рішенням подібної проблеми стане відмова подружжя від процедури, якщо дружині не вдасться умовити свою другу половинку.

    В крайньому випадку жінка може розлучитися і в статусі вільної жінки брати участь у цій програмі.

    Чоловік, який став донором сперми, не може отримати особисту інформацію про жінку, якій було проведено штучне запліднення з використанням його біологічного матеріалу. По відношенню до дитини, що з’явився на світ таким чином, він не несе матеріальних зобов’язань.

    Деякі бездітні сімейні пари довгий час не вирішуються вдатися до процедури штучного запліднення з-за релігійно-етичних міркувань. Провідні світові релігії (християнство, іслам, буддизм) сприймають подібне «непорочне зачаття» як крайню міру. Крім того, неприпустимим вважається використання подружжям донорської сперми, зачаття самотньої жінки і редукція ембріонів у разі багатоплідної вагітності. Також християнство категорично не сприймає сурогатне материнство.


    Про те, як відбувається процедура ЕКО, дивіться далі.