Криза 5 років у дітей: поради психолога, дитина нервовий і некерований, не слухається, постійно ниє

Вікова криза – невід’ємна частина дорослішання кожної дитини. Поступово розвиваючись, малюк все більше знайомиться з навколишнім світом і його психічне сприйняття змінюється. Не варто сприймати кризу як щось негативне. У психології цей термін означає перехід до чогось нового, зміна розуміння світу на доросліше.

Вже давно виділено кілька етапів дитячих криз – одного року, трьох років, років п’яти, семи і, нарешті, підлітковий період. Всі ці вікові категорії найбільш схильні до змін у психіці і кожна дитина проходить через ці етапи по-різному. Завдання батьків при цьому – допомагати дитині подолати їх.

Загрузка...

Етапи психологічного дорослішання

Самий ранній криза у дитини починається у віці одного року. Саме в цей час малюк починає активно пізнавати світ. Він вже повзає, ходить і хоче вивчити буквально кожен предмет. Дитина ще не розуміє того, що деякі речі можуть бути небезпечні і не відрізняє їх від інших. Він би із задоволенням грав з розеткою або гарячою праскою.

Батьки повинні бути максимально уважними в цей період життя дитини. Не потрібно фізично карати його, оскільки малюк і так не розуміє, чому навколо стільки обмежень. Спокійно подайте дитині інформацію у формі гри.

Найкращим варіантом для запобігання інтересу до небезпечних предметів не випускати дитину з поля зору.


Щоб максимально убезпечити дитину, всі ігри повинні проходити під наглядом дорослих

У три роки малюк вже починає себе ідентифікувати, розуміти, що він окрема, самостійна особистість. Він хоче все робити сам, в тому числі і дорослу роботу. Не бороніть йому в цьому, нехай дитина трохи побуде дорослим.

Попросіть його помити посуд, прибрати іграшки. Діти цього віку охоче і з радістю надають будь-яку допомогу. Намагайтеся не накладати багато заборон, краще пропонуйте вибір, так дитина відчує, що йому довіряють.

П’ять років – етап дуже складний. Є кілька вікових особливостей такого періоду:

  • Наслідування дорослим
  • Управління емоційністю поведінки
  • Інтерес до нових хобі та захоплень
  • Прагнення до спілкування з однолітками
  • Швидке формування характеру
  • Дитина дуже швидко розвивається і часто йому буває складно з цим впоратися.

    Рекомендуємо подивитися відеозапис семінару знаменитого психолога Сатья Дас про виховання дітей п’ятирічного віку:

    Симптоми і причини кризи

    Різка зміна поведінки малюка, його реакції на слова або вчинки дорослих – це перший і самий явний ознака переходу на новий щабель розвитку. У цьому віці, спостерігаючи за батьками, дитина хоче бути максимально схожим на них. Напевно, всі пам’ятають, як в дитинстві хотіли швидше подорослішати. Але швидко подорослішати не виходить, та дитина починає з-за цього нервувати і закриватися в собі.

    Мозок малюка активно розвивається, він вже знає, що таке фантазувати. Діти з задоволенням придумують собі уявних друзів, вигадують різні історії. Вони успішно копіюють манеру поведінки мами і тата, перекривляют їх міміку, ходу, мову. Вік 5 років характеризується також любов’ю до подслушиваниям і подглядываниям, у дитини зростає цікавість по відношенню до навколишнього світу.


    Важливо не пропустити момент, коли дитина замикається в собі

    За настання кризи дитина замикається, йому вже не дуже хочеться ділитися з дорослими своїми успіхами і невдачами. У малюка з’являються різні страхи, починаючи від боязні темноти і закінчуючи смертю близьких людей. У цей період діти вкрай знервовані і невпевнені в собі, вони соромляться чужих людей, бояться почати спілкування з ними. Їм весь час здається, що не сподобаються дорослому. Іноді дитина боїться самих повсякденних речей.

    Поведінка малюка змінюється зовсім в протилежний бік. Поступливий раніше дитина стає некерованим, він не слухається, проявляє агресію. Діти можуть постійно нити, щось вимагаючи у батьків, плакати, влаштовувати неконтрольовані істерики. Дратівливість, злість дуже швидко змінюють гарний настрій. Переживаючи кризу, діти сильно стомлюються і багато батьків не знають, що робити, щоб повернути все на круги своя.


    Для п’ятирічного віку характерні дратівливість і часта зміна настрою

    Загрузка...

    Що робити батькам: поради психологів

    Можна зрозуміти батьків, які вперше зіштовхнулися з кризою 5 років у дитини. Здивування, навіть страх – це основна емоція спочатку. Однак дорослішання неминуче, і часто батьки, не розуміючи цього, вважають, що дитина просто маніпулює ними. Що ж потрібно робити, щоб малюк з комфортом подолав складний етап?

    Забезпечте дитині спокійну обстановку. У сім’ях, де самі батьки постійно сваряться, дитині буде морально важко справлятися ще й зі своїми внутрішніми проблемами. Спробуйте вивести його на розмову, зрозуміти, що не так, що його турбує. Багато діти не відразу, але йдуть на контакт і починають довіряти батькам свої таємниці і страхи. Продумайте, як заспокоїти дитину і запропонуйте спільне рішення питання.

    Кілька порад, як вести себе при істериках дитини, дає доктор Комаровський:

    Проявляйте до малюка увагу, завжди цікавтеся ним, його успіхами. Залучайте його до допомоги по дому, роз’яснюючи, чому важливо, щоб було чисто. Спокійне пояснення – це найкращий спосіб дати зрозуміти дитині, для чого потрібні найпростіші обов’язки. Дуже хороший результат дає розповідь про власні успіхи. Поділіться ними з дитиною, можете також розповісти і про свої страхи.

    П’ять років – це вже не дитина, за якою треба всюди слідувати. Дайте малюкові деяку свободу дій, покажіть йому, що він вже може бути самостійним. При необхідності спілкуйтеся з ним як з дорослим, діти це дуже цінують. Завжди підтримуйте його і не лайте за помилки. Взявшись за важка справа і не впоравшись, малюк сам зрозуміє, що даремно не прислухався до поради.

    Дії «під забороною»

    Часто батьки, які зіткнулися з кризою у дитини, починають миттєво вводити масу табу і обмежень, кричати, засмучуватися, ображатися. Це робити не можна в жодному разі. Важко в деяких ситуаціях зберігати самовладання, але дорослому це все ж легше, ніж дитині, поки володіє маленьким досвідом. При правильній реакції дорослих на вередування й істерики криза не затягнеться на довгий час.

    Не потрібно демонструвати дитині власну агресію і злість на його вчинки, губитися і панікувати під час істерики. Реагуйте спокійно, сядьте і просто почекайте, поки дитина заспокоїться. Втративши бурхливо налаштованого глядача, діти швидко приходять в себе. Після цього можна разом поговорити і розібратися в причині примх.


    Не кричіть на дитину і не карайте його фізично

    Пам’ятайте, якщо ви будете вести себе так агресивно, як і малюк, його поведінку від цього тільки погіршиться.

    Не контролюйте дитини скрізь і всюди, постарайтеся пересилити себе і перестати його повчати. Хорошим варіантом буде разом придумати обов’язок, яка відтепер буде виконуватися тільки дитиною. Наприклад, полити квіти. Поясніть, що якщо їх не поливати, вони зів’януть. Купівля домашнього вихованця – також величезний внесок у розвиток самостійності у дітей.

    Радимо Вам подивитися передачу доктора Комаровського про неслухняних дітей.